Телемедицина як ефективний інструмент доступності медичної допомоги: Порівняльно-правовий аналіз досвіду України та Республіки Казахстан

Аннотация

Вступ. Дистанційність не завжди може передбачити латентні дані анамнезу, особливості соматики пацієнта та перебігу захворювання, що згодом може породити негативні наслідки для стану здоров’я хворого. Проте юридичний стандарт допомоги в телемедицині залишається ідентичним до очного прийому.

Мета. Проведення порівняльно-правового аналізу регулювання телемедицини в Україні та Республіці Казахстан, аби окреслити кращі практики в обох країнах і за необхідності запозичити кращий досвід для імплементації у кожній з держав.

Методи. Серед загальнонаукових методів, насамперед застосовувались діалектичний, структурно-функціональний, порівняльний, метод узагальнення. У процесі дослідження використовувались, зокрема такі спеціально-юридичні методи: метод тлумачення права, формально-юридичний.

Результати. Проаналізовано нормативне регулювання телемедицини в Україні та Казахстані, зокрема висвітлено: 1) в Україні закріплено два терміни «телемедицина» і «телереабілітація», останній з яких є методом телемедицини. Наголошено, що доцільніше було б або сепарувати телереабілітацію, як від’єднано реабілітацію від медичної допомоги, або залишити лише телемедицину як інструмент надання медичної та/або реабілітаційної допомоги; 2) досліджено суб'єктний склад правовідносин із надання медичної та/або реабілітаційної допомоги із застосуванням телемедицини та зазначено, що в Казахстані більш ширший перелік суб’єктів, які беруть участь у медичних правовідносинах із застосуванням телемедицини, у зв’язку з включенням соціального працівника, законного представника пацієнта. Окрім того, вказано, що коло фахівців з реабілітації як суб’єктів окреслених відносин є значним і такий український досвід може бути цікавим для Республіки Казахстан з огляду на те, що дистанційні послуги поширюються і на надання послуг медичної реабілітації.

Висновки. Правничий регламент організації дистанційних послуг у Казахстані схожий за нормативним наповненням з українським, що різниться часом в деталізації і чіткості викладу норм. Євроінтеграційний вектор України однозначно розширює телемедичні можливості України і слугує доступності медичної допомоги для пацієнтів не в межах однієї держави, що підтверджується новельним законопроєктом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм європейського права у сфері транскордонного надання медичних послуг та координації систем соціального забезпечення у частині, що стосуються медичних послуг».